- чудодій
- -і́я, ч.1) Той, хто робить чудеса; чарівник. || Той, хто робить щось надзвичайне, дивне.2) розм. Те саме, що дивак.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
чудодій
Смотреть что такое "чудодій" в других словарях:
чудодій — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
чудодійний — прикметник … Орфографічний словник української мови
чудодійник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
чудодійність — іменник жіночого роду рідко … Орфографічний словник української мови
чудодійно — прислівник незмінювана словникова одиниця рідко … Орфографічний словник української мови
чудодійство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
чудодіяти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
чудодійник — а, ч. Те саме, що чудодій … Український тлумачний словник
чудодійність — ності, ж., розм. Абстр. ім. до чудодійний … Український тлумачний словник
чудодійно — розм. Присл. до чудодійний … Український тлумачний словник
чудодійство — а, с., розм. Те саме, що чудодійність … Український тлумачний словник
